Про кохання
Спини мене, отямся і отям,-
така любов буває раз в ніколи,
вона ж промчить над зламаним життям,
за нею ж будуть бігти видноколи.
Вона ж порве нам спокій до струни,
вона ж слова поспалює вустами:
спини мене, спини і схамени,
ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу, але вже не можу,
настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
чи біля тебе полум'ям згорю.
Ліна Костенко
|
