Багряні сонця переливи
В склепінні неба віковім.
І хмари ,наче дим від ниви,
Мов з перетлілої стерні.
І капелюшки виглядають
Поверх осель,понад дахів,
Дерев верхівки сповіщають,
Що закотивсь торішній день.
Вечірня музика-спочинок!
Затихло місто,відгуло.
І засвітилось майже кожне
Домівки стомлене вікно.
Хмаринам байдуже що знизу,
Вони пливуть--усе забуть...
В осіннє, тепле надвечір'я
Протопчують одвічну путь.
І скоро листя в Імпіреї
Закружить свій останній вальс,
І як прекрасна Галатея
Воскресне і покине нас.
А зараз--дум та рими згусток;
Трамваїв гул і скрип гальма...
Та я стояла і дивилась
Крізь браму сірого вікна...
Марина Саєнко
Кривий Ріг 11.10.2018р.
| 
