***
У кутку на горищі
мої зламані крила.
Вітер крутить і свище,
присипає їх пилом.
Павучки заснували
ніжне пір’ячко біле.
А колись же літали…
Дай же, Господи, сили,
щоб творити молитву,
знов піднятись на крилах
за кохання у битву.
…Він ламав їх безжально,
він не вірив у чисту,
у святу й ледь печальну,
ту любов променисту.
Я візьму свої крила,
розірву павутиння
і очищу від пилу –
в мене стачить терпіння.
По завітах Господніх
я усім все прощаю.
Я на крилах сьогодні.
Хочу… Можу… Літаю!
|
