Наталія Бідненко
·
***
У тебе інша. Ти уже
Весь нетутешній, весь в коханні.
Не посягну я на чуже
І перекреслю сподівання.
Вона очей не відрива
Від тебе, любий, – має право.
Мені ж лишаються слова.
Оце й усе. Такі-то справи.
Лікує слово. Пестить. Б’є
І болем в серці осідає…
Твоє кохання, не моє,
На шию зашморг накидає. ·
***
Дощем заплетені шляхи
У мокру косу сподівання.
Прости нам, Господи, гріхи.
Прости йому моє кохання.
Знов дощ. І осінь за вікном.
Зіщулилась під дахом хата.
Не розв’язати наш біном.
І я у тім не винувата,
Що просто неба, в сірій млі,
Любов лишилась без прихистку.
Ти йди собі, не буде сліз –
Вона живе, свята і чиста!
***
Моє усе уже позаду.
Лишилися самі слова.
Вже не радіє зорепаду
Пожовкла, в інеї, трава.
Стихають гейзери гарячі,
Гірка печаль не полиша…
І не сміється, і не плаче,
А зяє пусткою душа.
Та не біда! Хай буде Слово
Й мене тримає на плаву.
І ти – у пам’яті, – любове…
А значить, я іще живу!
| 
