***
Я забинтую душу на ніч –
Хоч трохи, може, біль пройде.
Нам не зустрітися віч-на-віч,
Лиш спогад стомлено веде
В купальську ніч з її вогнями,
У твій такий щасливий сміх,
Коли липневими ночами
Кохання падало до ніг.
Та ми утратили дорогу.
Тепло сердець і ніжність рук.
І плаче осінь десь за рогом
В печальнім мареві розлук.
***
Жили у світі Зрада й Вірність.
Пліч-о-пліч йшли поміж людьми.
І їх життєва неподільність –
Дві грані: світла і пітьми.
Кричить-валує чорна Зрада:
-Я лиш одна в усім права!
А Вірність нам дає пораду:
-Хай будуть щирими слова,
Хай будуть чистими бажання,
Щоб світлим помислам служить.
У дружбі вірність, у коханні…
Лиш так людина має жить!
| 
