Отож ми на карантині... Думки одна поперед одної. Що буде далі? Коли скінчиться ?
Проте є такі,що не дають спокою ні вдень ні вночі. Я дійшла сумного висновку, що ми всі живемо у світі тотальної великої брехні. Сьогодні зустріла колишнього учня, він там,на лінії вогню вже сьомий рік. І що ж? Говорить,що жодного разу не був на оздоровленні, бо не має статусу ветерана. Адже служить...
Недавно поховали сина колеги. З перших днів війни добровольцем був там... Повернувся... Зламався... Я не буду зараз уточнювати як і чому. Хвилює інше: майже на кожній вулиці живуть ті.що торгують горілкою. Колись їх називали самогонщиками... Не гербують нічим...І йдуть до них оті зламані,нікому не потрібні... А вони приймають усе,мовляв, ми теж жити хочемо...
Говоримо без кінця про екологію- модно... А може, треба нам кожному задуматися про екологію душі?
Думи мої, думи...
